| F1 | Дата: Вторник, 01.08.2006, 13:23:31 | Сообщение # 1 |
|
Прохожий
Группа: Пользователи
Сообщений: 3
Статус: Offline
| Смерть до народження
Ні! Ні! Ні! Ця стаття не про аборти! Мова піде, як не дивно, про футбол. Тому, що ми дуже багато говоримо про футбольні проблеми, про внутрішньо клубні інтриги, але не про футбол в цілому! Поки ми не подивимося на футбол з боку, а не зсередини – будемо там, де знаходимося. Уявіть, що Ваша робота пов'язана з поїздками по всій країні, і як засіб пересування Ви використовуєте «Запорожець». Багатогодинна «краса» їзди в цій машині Вас дратує, до того ж Ви постійно спізнюєтеся. Ви намагаєтеся форсувати двигун, поліпшити «ходову», зробити сидіння м'якшими, але це мало що міняє. Адже, для того, щоб кошмар розсіявся потрібно поміняти машину! Погодьтеся, це так просто (зрозуміло, якщо є гроші)! Ми дуже часто їдемо по життю в «Запорожці», навіть не підозрюючи про це. Сто п'ятдесят років світовий футбол їде в «Запорожці». Чому не змінюємо машину? Тому, що ті, хто сидять за кермом і на штурманському місці, заявляють про високу комфортність і швидкість руху. Можливо, це так і є? Як Ви вважаєте? Для того, щоб Вам було легшим визначитися, поставлю декілька питань. Чому ніде (не тільки у нас) не розв'язана проблема «одноногості» футболістів? Чому ударне мистецтво не культивується? Чому вмирають національні футбольні школи? Чому, дуже часто, особливо у нас, легіонери складають кістяк команди? Чому, як і сто п'ятдесят років тому, футболісти, м'яко кажучи, не поважають суддів? Чому, як і сто п'ятдесят років тому, турнірні таблиці прикрашають нульові нічиї? Чому, як і сто п'ятдесят років тому, на футбольних полях панує невиправдана грубість? Чому дуже рідко згадують про найбільшого футболіста всіх часів і народів Пеле? Так з якою швидкістю ми їдемо? Чи йдемо? Минулої осінні ЗМІ озвучили інформацію про те, що ВСІ українські клуби, окрім трьох, не ВХОДЯТЬ В ПЕРШУ СОТНЮ світового рейтингового списку. Вас влаштовують наші «досягнення»? Нас – ні. Спробуйте подивитись на футбольні справи не через призму загальновизнаних догматів, а зовсім під іншим кутом, креативно, та нестандартно, маючи на озброєнні тільки логіку і нічого окрім логіки. Знаю, що у Вас вже виникло питання: «Невже сучасні погляди на футбол нелогічні?». Відповідь Ви знайдете в змісті статті. Наведемо один приклад. Спробуйте знайти в ньому логіку. Зараз тільки безнадійно ледачий не говорить про прогрес у футболі. Говорить про нього і президент ФФУ Суркис. Головний тренер збірної України, Блохін, говорить про інше: «Між збірною і клубами – прірва. Ще рік-два і мені не буде кого брати в збірну». Приблизно так сказав Блохін. Так хто з них лукавить? Може прогрес в нашому футболі і відсутність кандидатів в збірну країни це одне і те ж? Повернемося до поняття «прогрес». Якщо є заява про прогрес в якій-небудь сфері людської діяльності, то повинен існувати критерій цього прогресу. Критерій прогресу в легкоатлетичному спринті – час пробіжки дистанції. Критерій прогресу в стрибках з жердиною – висота піднятої планки. Критерій прогресу у важкій атлетиці – вага штанги. Упевнений, що з цими міркуваннями погодяться усі. А скажіть, Що є критерієм прогресу у футболі? Якщо представники українського футбольного бомонду публічно заявляють про прогрес в нашому футболі, то вони, зрозуміло, знають і критерій цього прогресу. На питання: «Що є критерієм прогресу у футболі?» я не одержав відповіді, ні від діючих тренерів, ні від футбольних журналістів, ні від патріархів українського футболу. Один, дуже відомий футбольний журналіст, на вище озвучене питання відреагував миттєво сказавши «Результат». Коли ж йому сказали, що результат, по-перше, можна купити, по-друге, він залежить не від однієї сторони, а від двох (Ваша команда виграла не тому, що мала вищі ігрові кондиції, а тому, наприклад, що суперник всю попередню ніч «порушував спортивний режим»), він так розгубився, що не вимовив більше ні слова. Що ж є критерієм прогресу у футболі? Фізична підготовка? Можливо, кількість ударів по воротах протягом матчу? Що ні? Тоді, можливо, час переходу від оборони до атаки? Теж непереконливо? Даруйте. Всі заявляють про прогрес у футболі, але ніхто не знає критерій прогресу. Це, По-вашому, логічно? Той, хто заблукав в лісі, якщо не схильний до паніки, - обов'язково зупиниться, спробує обчислити своє місцезнаходження і напрям подальшого руху. Наш футбол давно заблукав. Але визнавати цього ніхто не хоче. Повернемося до нашої футбольної машини. Ця машина – СОПП ( сучасна система відбору, підготовки і підтримка кондицій футболістів) або, якщо хочете, сучасна футбольна доктрина. У чому суть цієї доктрини? Ми бачимо її так: Створення команди за рахунок оптимального поєднання доморослих футболістів і легіонерів на основі останніх досягнень футбольної науки. У цієї машини є салон, усередині якого знаходяться всі футбольні фахівці. Цей салон – ідеологічний фундамент сучасного футболу. Усередині цього салону їм дуже комфортно. Комфортно тому, що іншого салону вони не знають. Головний ідеологічний постулат сучасного футболу за сто п'ятдесят років не змінився: футболіст це матеріальний суб'єкт з певними духовно-психологічними параметрами. Для того, щоб вивести цей постулат довелося перелопатити не один десяток книг футбольної тематики. Один фахівець ФФУ дуже енергійно бив себе в груди заявляючи: «Матерія первинна! Я в цьому глибоко переконаний». Ми ще довго відхаркуватимемо і відригуватимемо нашу «свідомість». Нашу звичку міркувати про речі, в яких не компетентні, при цьому стукаючи себе в груди, розмахуючи руками або виробляючи які-небудь інші енергійні жестикуляції. Отже, салон машини, в якій їде український футбольний бомонд виявився «липою». І що? Всі кинулися шукати інший? Ага. Зараз!! - як мовляв Задорнов. Все нове турбує і страхає. Футбол – не виключення. Для того, щоб дістатися до місця призначення, необхідно поміняти салон. Машина, при цьому, поміняється автоматично. Футболіст це духовна суть з безмежними можливостями.
Узявши на озброєння цей ідеологічний постулат, ми придбаємо прекрасний салон в могутньому «поза шляховику»! Вибачте, шановні, за сухе теоретизування. Але без нього, на жаль, не можна обґрунтувати актуальність невідкладних фундаментальних змін у футболі. Футбольні фахівці, що цікаве, публічно відстоюють «честь мундира», демонструючи прихильність загальновизнаним догматам. У приватних же бесідах погоджуються, якщо не у всьому, то багато в чому. Ректор київського університету фізкультури Платонов в нові перетворення у футболі не вірить, воно і зрозуміло - «стара закалка», а от Блохін, після тривалої бесіди, відреагував позитивно, та не
з у сим, погодився, тому, цю статтю Ми і вирішили надрукувати для тих, хто по справжньому жадає перемог, а не балачок. На кафедрі футболу київського університету фізкультури був організований круглий стіл, де Олександр Володін розповів про свою концепцію створення прем’єр команди (про це у наступній статті). Серед присутніх були: діючі тренери, спеціалісти й керівництво національного футболу. Жодного критичного зауваження! Адже погляди на футбол, багато в чому, альтернативні загальновизнаним. Ні бесіди, ні «круглі столи» логічного продовження не мають. Річ у тому, що український футбол це замкнута система з своїми фінансовими потоками, інтригами і т.п. А будь-яка замкнута система відторгає чужорідне тіло, яким, без сумніву, є така концепція, розроблена на принципово нових ідеологічних поглядах. Аналізувати причини такої байдужості - марна трата часу. Висновки робіть самі. Останній в цій статті приклад футбольного абсурду. Однодумець із Запоріжжя присилає статтю Порошина про голландську школу підготовки футболістів. Голландці, без сумнівів, молодці! Осушили болота, на місці яких розмістили футбольні поля і інші об'єкти клубної інфраструктури. Багато приділяють уваги роботі з м'ячем і т.п.. Та не про це мова. Виявляється, найулюбленіша, і, на думку голландців, єдино правильна тактична схема – 4:3:3. Погодьтеся, шокує . Виявляється Будь-яка тактична схема – рідна сестра спеціалізації у футболі. Спеціалізація – ворог універсальності, взаємозамінності. Пригадаємо 1974 рік, коли весь світ заговорив про голландців, як про батьків тотального футболу. У тому далекому році голландці показали всьому світу, що взаємозамінність гравців це не фантастика, а реальність. Знаєте, чим відрізняється тотальний футбол від сучасного? У тотальному футболі кожен гравець універсальний і однаково успішно може виконувати тренерські завдання на будь-якій ділянці поля. Тепер же голландці, уподобавши якусь тактичну схему (неважливо яку), тим самим убили у себе на Батьківщині тотальний футбол, будучи його батьками!!! Дитя померло, так і не народившись. Та на сам кінець, головний абсурд сучасного футболу. Лобановський, свого часу, сказав: «Я не створюю команду зірок. Я створюю команду-зірку». Нічого, геніальнішого у футболі я не чув. Ця фраза стала вказівною зіркою, про яку, Ви дізнаєтеся в нашій наступній статті. Ця фраза – головний творчий заповіт великого тренера. І що? Хто-небудь вирішив виконати заповіт? Ніхто! Більш того. Весь футбольний світ, з фанатичною старанністю, реалізує анти заповіт Лобановського – створюють команди зірок. Флагман в цій роботі – Роман Абрамович. Низький йому уклін. Цей російський бізнесмен показав всьому світу, що успіхи команди зовсім не гарантуються вкладеними грошима, - навіть дуже великими грошима.
Список футбольних дурощів можна продовжити, але чи треба? Наша задача показати, що загальновизнані погляди це, далеко не завжди, правильні погляди. Колись всі думали, що Земля покоїться на трьох китах. Виявилося, що це не так. Пізніше всі думали, що Сонце обертається навколо Землі. Виявилося, що це не так. Зовсім недавно, всі думали, що металеві вироби не можуть літати. Виявилося, що це не так. Сподіваємося на те, що з’явився сумнів в душі хоча б одного читача, що вважає, загальновизнані футбольні погляди хибними. Прошу допомогти зв'язатись з керівництвом ФК "Дніпро" (Черкаси), для реалізації концепції : створення Прим'єр-команди в нашому місті. Писав їм на мило, телефонував - мертво, ніякої реакції.
DAVCA
|
| |
| |
Смерть до народження - Dnipro Fan's Forum 
